Ми як “Хитра синиця” входили у 2024 рік, не маючи стратегічного плану, довірившись інерції. Кілька разів протягом року підходили впритул до складного рішення “чи не закрити все до біса”. Чому так? Все просто. Євгенія Колесніченко (Ївга), одна з дизайнерок і “крил” нашої фірми, продовжувала службу в ЗСУ як бойова медикиня і про суміщання боротьби на фронті з дизайнерською працею, як ви розумієте, не йшлося. Ну а я, Олександра Сергієнко, друга дизайнерка і “крило”, з 2022 року з родиною у вимушеній еміграції-евакуації в Польщі. Не вдаючись у подробиці творчих і екзистенційних криз, скажу, що у відриві від дому, рідних і близьких по духу людей, далеко від України було часом складно збирати себе докупи і щось робити.
Але підбиваючи підсумки 2024 року, мушу визнати, ми таки маємо, чим пишатись.
12 випущених дизайнів (7 з яких — за власними ілюстраціями!):
- Киця в’яже
- Киця шиє
- Киця вишиває
- Дві Оксани
- Рибальський семплер
- У весняних квітах
- Півонія
- Троянда
- Танець шипшини
- Ожина
- Другий подих
- Строкатий змій
- а також ексклюзивна модифікація адвент-календаря для польської групи вишивальниць
На початку року ми провели СП “Котячі кроки”, в рамках якого не просто презентували серію “Киці-рукодільні помічниці”, а й відновлювали внутрішні сили та ресурси і шукали сенси у “маленьких кроках” як у вишивці, так і в житті.
Звісно, не були осторонь волонтерства на потреби сил оборони. І хоч основна діяльність у цьому напрямку відбувалась на особистих сторінках Євгенії та Олександри, але ж левову частку зборів закривали саме наші підписниці з вишивального світу, за що ми безмежно вдячні! Кожній проведеній лотереї, кожному аукціону, розіграшу, кожному призу, наданому небайдужими рукодільницями і кожній гривні, яка зрештою вже працює на перемогу України в боротьбі за право існувати.
Як завжди, нас невтомно презентувала в інстаграмі і телеграмі менеджерка Оксана Шара. І, як і минулого року, збіркою наборів, відправками посилок і закупівлею матеріалів займалась Оксана Влокс. Завдяки їхнім працьовитим ручкам ви мали набори за нашими дизайнами і могли милуватись красою в наших соцмережах.
2024 рік став для нас, Олександри і Євгенії, роком змін в особистому житті та зростанні. І хоч здається, це не має стосунку до діяльності “Хитрої синиці”, аби про це писати у підсумковому дописі, та все ж це має неабиякий вплив на професійну діяльність.
Я присвятила дуже багато часу своєму розвитку як художниці (три повноцінних курси з акварельної ботаніки і колористики, участь у двох онлайн виставках британської асоціації ботанічних художників ABA, а також виставці сучасного ботанічного мистецтва “Невидимі сади”, яка відбулась у Національному музеї ім. Т. Шевченка у Києві). Зрештою, добірка дизайнів “Хитрої синиці” поповнилась розробками за деякими з моїх ботанічних акварелей. А завдяки одній з робіт вдалось поповнити серйозний збір на автівку для наших десантників. Маю плани і надалі розвивати свої професійні якості у художньому напрямку.
Євгенія ж у званні молодшого сержанта завершила службу в ЗСУ і це дає надію нарешті на її повернення в ролі дизайнерки в нашу вишивальну спільноту.
Ми не полишаємо волонтерства, адже керуємось принципом “робити все належне там, де ми є, для перемоги”. Це відповідає нашим цінностям і повертає сенси в життя і дії тоді, коли, здається, зневіра поглинає з головою.
Завершуємо рік, облаштовуючи кожна своє “гніздечко”: я — у Щецині, Євгенія — в Києві. І ці домашні клопоти хоч і забирають сили, та водночас наснажують. Тому, не будуючи грандіозних планів, обережно, з надіями входимо у новий, 2025 рік. Маємо одну велику мрію, втілену у давньому Женіному дизайні. Живемо і працюємо. Знаходимо радість у буденних речах. Підтримуємо одна одну. Творимо.
Залишайтесь з нами! Далі буде…