По гарячих слідах ділимось враженнями від першої зустрічі учасниць клубу “Синичник”, яка відбулась 21 лютого у Києві в затишному і привітному Антикафе “Ляси“.
Коли ми задумували цей клуб, то переслідували найголовнішу мету: створити невеличке коло однодумиць-вишивальниць, які були б на одній з нами хвилі, не лише рукодільній, а й світоглядній. Вишивальними чатами і зустрічами мало кого здивуєш, та ми хотіли, щоб наш клуб все ж таки чимось відрізнявся. Тому першу зустріч вирішили провести у змішаному і динамічному форматі, щоб поєднати спілкування, ігри, подарунки, легкий фуршет і виставку готових робіт.
Судячи з емоцій дванадцяти присутніх учасниць — все вийшло! Але ми впевнені, що це сталось саме завдяки тому, що всі ми дійсно перебували на одній бешкетній і творчій хвилі.
Дівчата випадковим чином поділились на дві команди — зграї Вусатих і Чубатих синиць. Ми дуже щасливі, що абсолютно всі підтримали ідеї наших конкурсів на вишивальну тематику, і відгадували дизайни світових виробників і “Хитрої синиці” у форматі “Крокодила” та “брейншторму”.
А спробуйте і ви вгадати, які наші розробки зашифровані, наприклад, у таких хокку:
Хлопче, будь пильним!
Жертвою кідепінгу
Станеш на березі.
—
Йшла з арт-події
Заскочила у маркет
Кіт зустрічає
—
Місяць у повні
Діва ніяк не засне
Хоч не вовчиця
—
Нахабний півень
Курей не топтатиме
Не судилося
Або уявіть, як би ви жестами і рухами показували свої команді такі дизайни, як, скажімо, “Кіт Макс” Dimensions або “Ікона св. Георгія” від Теї Гувернер.
Дівчата впорались з усіма цими завданнями на відмінно, з притаманною вишивальницям фантазією. Це було дуже весело, правда!
Але чи не найгучніше ми всі сміялись під час читання казок про вишивальниць, які команди писали в рамках творчого завдання. Багато хто знає гру, коли компанія пише казку, загортаючи папірець і передаючи його по колу. Кожен, хто пише наступне речення, бачить лише речення попередника, але не все, що написано до нього. Тож сюжети виходять непередбачувані і химерні. Теми казок команди витягли з кількох запропонованих варіантів навмання. Вусаті синиці складали казку “Як вишивальниці зупинили кінець світу”, а Чубаті — “Як вишивальниці чорта ловили”.
Та щоб дівчатам було ще цікавіше, ми запропонували кожній учасниці витягти по два папірця з випадковими словами, які треба було вплітати у свої речення. Серед очікуваних слів на рукодільну тематику (“ножиці”, “Аїда”, “голка” тощо) були і геть неочікувані (“гелікоптер”, “водогін”, “гомеопатія”, “кулемет” та ін.). Можете уявити, які вийшли казки! Ми всі реготали до болю в щелепах.
А ще зробили кілька висновків. Те, що має згоріти — обов’язково палатиме (тут звучить наш демонічний регіт). І нам потрібна вишивальна схема з кулеметом. А також, без сумніву, якщо в дівчат заплановано зустріч клубу СИНИЧНИК, то про жоден кінець світу не йтиметься!
У творчій гарячій боротьбі перемогли Вусаті синиці, і від нас вони отримали комплекти поштових листівок “Райське літо” і по дві листівки з ілюстраціями Світлани Балух. Але подарунки ми мали для всіх, тож на кожну учасницю ще чекав фірмовий пряник від Олени Константінової і ексклюзивна схема “Лійка” (лише для учасниць клубу!).
На цьому частина зустрічі, яку важко назвати офіційною, завершилась і ми плавно перейшли до пригощання і спілкування. Дівчата брали з собою свої роботи, ділились враженнями і лайфхаками. Зі свого боку ми постарались показати якнайповнішу колекцію вишитих за нашими схемами і наборами картин. Вийшло справжнє свято краси!
Час промайнув непомітно, і ми несли з собою з зустрічі цілу гаму позитивних емоцій, ідей, думок і планів. Цінність таких гуртів у тому, що вони неймовірно заряджають і надихають на нові вершини.
Дякуємо Наталці Олексишиній за фото і відео, чоловікові синички-Євгенії — за допомогу в організації заходу. І всім учасницям клубу, які змогли до нас приєднатись цього чудового дня, за теплу і веселу компанію. Хочемо розвіртуалитись також з тими дівчатами, хто не зміг приїхати до Києва. Попереду в нашого клубу багато цікавого!
Любимо вас, ваші Хитрі синички, Євгенія і Олександра.